«Високі чуття суспільності і самопожертви…»

Так видатний український вчений Василь Нестероводський охарактеризував бджолу. Цими словами можна охарактеризувати і самого Василя Антоновича.

У березні 2014 р. минуло 132 роки від дня народження Василя Антоновича Нестерводського, життя і діяльність якого є прикладом незмінного служіння улюбленій справі, турботам українського бджільництва в історичний період, коли сім’ї на пасіках переселяли з дуплянок у рамкові вулики та розроблялись і втілювались системі і методи ведення галузі. Саме в той час на базі отриманих знань народного вчителя він з Балтського повіту колишньої Подільської губернії потягнувся до Іполита Івановича Корабльова на відомі Уманські курси бджільництва. Незабаром він отримав запрошення від свого вчителя, став його вірним помічником і гідним продовжувачем на пасічницькій ниві.


Навчально-наукова і виробнича діяльність В.А. Нестерводського від 1909 року до 70-х років ХХ століття є славною сторінкою українського бджільництва. Він полюбив бджолу, змалював її у лекціях так, що молодь у навчальних закладах і працівники пасік на виробничих семінарах брали за приклад бути вірним своїй професії. У першому своєму підручнику «Пасіка» (1926) він писав так: «Бджоли надзвичайно працьовиті, ощадні, справні та мають високі чуття суспільності й самопожертви, тому й пасічники бувають працьовиті, справні та добрі». Вчений був патріотом вітчизняного бджільництва, любив рідний край і відзначав, що нігде не кохались так в бджолі, як у слов’ян, нігде не здобували таку силу меду та воску, як в Україні, нігде не виготовлювали таких смачних напитків та страв з меду, як у нас. Пасічникувати може людина, яка любить бджіл. ставлення до бджіл показане у одній з ранніх праць В.А. Нестерводського за назвою «Як викохати та вибрати добру бджоляну матку» (1927).

Справді, вдачі у цій діяльності сприяє кмітливість, акуратність, гарний настрій і, безумовно, професійні знання. Праця біля вулик корисна, пасічник вдихує з нього повітря вбирає себе через ужалення бджолину отруту. Споживає мед – все це йде йому на користь.

В наш час знання про користь бджіл для людей і в цілому взаємозв’язки їх у навколишньому середовищі збагачуються і цим підтверджують мудрі настанови відомого діяча бджільництва.

Дослідницька діяльність В.А. Нестерводського широка, вона пов’язана з багатогранністю проблем, актуальність яких визначалась завданнями, що випливали з необхідності вирішення їх в історичному розвитку галузі у ХХ столітті. Отримані результати дослідів, перевірені у практиці, викладені у підсумковій праці «Організація пасік та догляд за бджолами» (1966, 1971), містять відповіді на багато питань сучасного бджільництва і показують напрями подальшого пасічникування. Ознайомлення з ними допомагають виправляти похибки, зокрема, у ставленні до порід бджіл, удосконаленні структури бджолиного гнізда і будови вулика. Способів зимівлі сімей і догляду за ними протягом сезону, а також дбати про медоносні ресурси для незамінних запилювачів рослин. А найперша праця, що містила пораду пасічника, була про перегін бджіл. Адже станом на 1910 рік в губерніях України утримувалось в колодах і дуплянках ще понад 80% бджолиних сімей.

Вкрай необхідними стали розвиток освіти. Поширення знань серед бджолярів, проведення досліджень, видання книг та журналів.

У 1922 році Василь Антонович був переведений з Харківського училища землеробства. Де займав посаду викладача бджільництва, на завідування Голосіївською пасікою, що незабаром стала галузевою структурою навчально-дослідного господарства Київського сільськогосподарського інституту і базою для навчання студентів. Праця в Голосієво на освітянській ниві і дослідження на пасіці зайняли більшу частину його життєвого шляху аж до початку 70-х років ХХ століття.

Досвід роботи Голосіївської пасіки під Києвом та узагальнення даних у радгоспах Укрсадовинтресту являє собою наукову працю за назвою «Кочове бджільництво», видану в 1939 р. На підставі захисту дисертації на цю тему В.А. Нестерводський здобув науковий ступень кандидата сільськогосподарських наук. Новизна її полягала в обґрунтуванні використання ресурсів нектару за межами території звичайної (природної) льотної діяльності, що її освоюють бджоли навколо стаціонарних пасічних точків. Показано, що найбільш повного використання медоносних ресурсів України і ефективного запилення сільськогосподарських культур можна домогтися за правильно організованого збирання корму сім’ями, накопичення і відкачування меду. Встановлено, на відстані 1 км від пасіки бджоли збирають меду на 37 % менше, ніж біля самої пасіки, а за 2 км – на 74%. Вони летять на квітки до 3 км, а іноді й далі, але ефективність їх діяльності ще зменшується. Тому пасіки треба підвозити ближче на кочові точки. Водночас збільшується обсяг запилювальної діяльності бджіл на посівах і насадженнях ентомофільних сільськогосподарських культур. За наведеними прикладами з пасік колишніх радгоспів Полтавської, Харківської, Одеської областей додатковий збір меду становив від 30-58 кг на сім’ю за сезон.

Закінчення в наступному номері


№ 5

Реклама

До уваги читачів

ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ ЖУРНАЛУ  «ДОКТОР  БДЖІЛКА»

Передплата на журнал «ДОКТОР  БДЖІЛКА» триває постійно з будь-якого кварталу у всіх поштових відділеннях України, вартість на один квартал 2016 року-27,10 грн.

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ПОШТОВИЙ ІНДЕКС:   86733

Електронну версію журналу «Доктор Бджілка» можна передплатити на нашому сайті.